Людмила, 68 - 20 мая 2011 13:59

Твої очи сині мов волошки,

І рум’янець літа на щоці

Ти немовби річка в повінь

Налетів і вмить проснулись всі.

І коли твої злітали руки,

Й загорялись іскорки в очах,

То були найкращії хвилини ,

Коли в пісні ти злітав мов птах,

Миловались ми усі тобою,

І кохали ,кожний у душі,

Ти єднав усіх одним ,собою,

Тим багатим подихом душі.

Залишився нам один лиш спомин ,

Тих очей волошок на лиці,

Ти мов вітер пісень повен ,

І рум’янець літа _ на щоці.

• 
• 
•